Goooooood morning, Vietnam!

Закінчення війни побачили лише мертві


"Таіті, Гаїті... Яка х..й різниця!" (с) Мін.Оборони Румунії


В дикому нападі філантропії і людинолюбства Румунія направила у постраждалий від землетрусу Порт-о-Пренс елітний підрозділ гірських піхотинців і 2000 тон гуманітарної допомоги. Щоправда, ця любов до ближніх таки засліпила місцевих чиновників, і так випадково літак відправився замість зруйнованого Гаїті на... цілий і дуже навіть процвітаючий острів Таїті. Всього лише океаном помилилися - Тихий, замість Атлантичного. Ну й однією літерою у назві острову. Доки піхотинці розлеглися на пляжах, поїдаючи гуманітрану допомогу, а світ зігнувся в три погибелі від сміху, міноборони Румунії шукає виправдання своїй непрохідній тупості.


Джерело: http://for-ua.com/world/2010/02/04/183536.html


Открыть | Комментариев 13

"Блєск і ніщета" малобюджетних кліпів


Нажаль, фінансові статки знаменитого словенського індастріал-гурту "Лайбах" ніколи навіть не наближалися до прибутків їх послідовників і фактичних клонів - гурту "Раммштайн". Можливо тому, що "Лайбах" співав не про сексуальні збочення, а переважно про політику і мілітаризм. Одначе навіть попри відносну бідність, ці словенці завжди вміли добре й виразно подати свій кліп, чи концертний виступ без залучення великих коштів (навідміну від того ж "Рамштайну", що як знімає, то на широку ногу). Ось до прикладу нижченаведений кліп, здавалося б у собі не має нічого крім людини в формі. Проте мене це відео торкнувло скажемо так до глибини

 

 

ПС. А от причіпом ще одне геніальне поєднання виразності подачі з максимальною економнією на спецефектах. Старенький кліп тоді ще молодого австралійсько-німецького дует Кейва і Блікса.

 


Открыть | Комментариев 1

Ну до Фіделя нам ще далеко, але...


В мене досить міцна горлянка. але з впененістю кажу, що говорити без зупинки півтори години я не зміг би просто ні за яких обставин. Так чи інакше це справляє враження.

А от Фідель Кастро взагалі виголосив промову одного разу на 27 годин. Монстр, аднака. Мабуть в нас 27 годин ефірного часу для одного з кандидатів коштують приблизно з-бюджет Ліхтенштейну


Открыть | Комментариев 6

Тєлєбатати


Юльку так цікаво наблюдать, якшо звук в тєлєку виключить.


Открыть | Комментариев 8

Ось він, КОРОЛЬ!


 

Фєдька бере шістнадцятий титул Гренд Слем, показуючи, що нахабній молоді ще далеко до Короля!


Открыть | Комментариев 2

Нєнавість


Довбана обізяна


Открыть | Комментариев 1

Як збуваються мрії ідіотів


Сталося. 5 років я ганявся за цією книгою, я нею марив. Колись мені її навіть пропонували в яксоті хабаря, та я відмовився, про що потім жалкував. "Енеїда" Котляревського з ПОВНИМ зібранням ілюстрацій Анатолія Базилевича - одного з кращих ілюстраторів в історії України. Вона видавалася лише двічі, в 1967 і 2005 роках. Перше видання тепер майже не знайти навіть у букіністів, друге - дуже дороге, на котре я міг тільки слини пускати - надто маленький тираж і дороге оформлення. І от тепер вона в мене, не витримав, і викинув майже останні гроші (щоправда брав по закупівельній ціні). Немаленький такий альбом з такого плану ілюстраціями.

Довіском взяв відмінно оформлену збірку Гоголя - Миргород+Вечори. Чудова якість і неперевершені ілюстрації цього разу нашого сучасника Сергія Якутовича. За що полюбляю і першого і другого художників, це за розуміння української душі. Вибачайте за "мобільну якість" малюнку, але варто оцінити експресію.


Открыть | Комментариев 3

Про довбойобів


Тільки що їхав у метро по зеленій лінії. Тобто від Дорогожичів до Осокорків. Сів на крайньому місці, тобто біля торця вагону. І от на станціїї Палац Спорту на мої очі крізь скло являються два Довбойоби. Довбойоби (років по 16-17) мають модні зачіски і непогане вбрання. Вони з перону ширяють в отвір між двома вагонами - моїм і сусіднім. Схопившись за поручні на вагонах, що зроблені мабуть саме для таких Довбойобів, вони ловлять на собі ошерешені погляди пасажирів, і мчать на повній швидкості, неприкриті оболонкою вагону, в міжстанційному просторі, прямо між вагонами стоячи на тій хрєні шо ті вагони поєднує. І на станції Кловська вони виринають на перон і щасливі, регочучи, заходять у сусідній вагон. А я думаю: "Як я був молодший, я не був таким довбойобом. Шкода, чи не так..."


Открыть | Комментариев 10

А був маленький - не помічав


Раніше не помічав, як радянський кінематограф "адаптував" а місцями спотворив сюжети класики, що екранізувалася (і блискуче!) совком в 1930-х роках.

Передивився, і виявилося, що в "Острові скарбів" режисера Вайнштока доктор Лівсі, Смоллет та Джейні (замість Джима) не просто так попхалися за скарбами, не за власною вигодою. Вони там шукали гроші, щоб купити зброю для ірландських революціонерів. Є фраза від матроса Гюнтера "Жаль у нас тогда нє било такого блокгауза, так би ми пєрєстрєлялі всєх етіх королєвскіх собак!". Треллоні зі своїм пузом, звісно, пролетарем бути не може, тому автори лишають його вірним короні, а значить переводять до рангу негативних героїв.

У "Гулівері" все відкрито - Гулівер допомогає ліліпутам здійняти революцію проти правлячого класу. Оплески.

"Діти капітана Гранта", все того ж Вайнштока. Здавалося б, яка тут революція, який пролетаріат? Та на початку фільму лунає: "Капітан Грант, ця шляхетна людина, відправився на пошуки землі, де всі були б рівними, де кожному бідняку знайшлося б місце! І кожен бідняк Англії дав йому по шилінгу на цю експедицію. Ми повинні його врятувати!" І правильно. Нема чого порядному британцю без діла шлятись по океанах. Пролетаріат чекає.

Коротше робоча фєєрія і революційний пір духа. Хоча таланти акторів та режисерів, рівно як і фільми, від того не втрачають.


Открыть | Комментариев 1

ПИТАННЯ


Люди, питанячко - за півтори роки простоювання блогу в мене в списку залишились ЖИВІ френди, чи той список це фантом?


Открыть | Комментариев 3

Новорічна гішторія


Колись років зо 60 тому в славній Гішпанії був свій національний герой. Звали хлопця Манолете, і прославився він не звитягами на полі бою, бо під час громадянської війни був ще надто молодий, і навіть не вмінням віртуозного володіння мячем, бо футбол тоді ще тільки завойовував Іспанію. А був хлопчина не більше не менше, а кращим матодором світу, вбивцею биків, доглядачем національних традицій Гішпанії, що тоді ще цінилося найвище за все.

В мистецтві кориди хлопцеві рівних не було, бо кожен його рух на арені був настільки вивіреним та елегантним, що гаряча іспанська торсида готова була в кров порвати горлянки від задоволення й вдячності своєму кумирові.

А ось він який був

Та якось році в 45-му поїхав Манолете у затяжне дворічне турне Латинською Америкою. Але довівши до екстазу сотні тисяч тамтешніх глядачів, і повернувшись на Батьківщину, хлопець помітив що для своїх співгромадян він вже не номер перший, а його місце зайняв такий собі тореро Домінгін, на 10 років молодший за Манолете. Гішпанія країна така, що там двох перших номерів бути не може, і для пари матадорів організували серію корид по всьму півосторву, аби визначити, хто з них володітиме серцями іспанців, а кому там місця вже не вистачить.

І ось, в серпні 1947 року після виснажливих "гастролей" настав день останньої кориди, що мала відбутися в Лінаресі. Проти Манолете вийшов чудовий породистий бугай на прізвисько Іслеро. Це важливо. Як писали потім свідки того бою - матадор був неперевершений. Познущавшись на радість публіці над твариною, він надскладним ударом шпаги наніс йому вирішального, здавалося б смертельного удару. Проте в бичка Іслеро були свої уявлення про честь і смерть. Останнім неочікуваним рухом він всадив рога в пах Манолете і підкинув матадора вгору. Після чого ще кілька разів всадив роги в нерухоме тіло легендарного тореро і впав мертвим.

А за кілька годин на опреційному столі мученицькою смертю помер і Манолете. Було йому на той час 30 років.

Така от історія протистояння. Ім`я матадора навічно лишилось в історії Іспанії. А про бичка-героя теж не забули. Ось вам неперевешене поєднання цинізму та маректингового хисту - на честь нього назвали марку автомобілю "Ламборджині Іслеро".



Открыть | Комментариев 1

Свято


Cьогодні виповнюється 360 років від початку козацького повстання на Україні під проводом Хмельницького

Героям слава!


Открыть | Комментариев 8

От така скромна обновка


Вчора купив) гииии, щасливий як дитина!


Открыть | Комментариев 1601


 

Вічна пам`ять


Открыть | Комментариев 2

Як я провів шаббат


У п`ятницю гіганти мислі Андрій Манчук і Ігор Смага запропонували піти і прийняти участь у знищенні будівельного паркану на Пейзажній алеї, де Льоня Космас дозволив зводити "елітнає жильйо" на території, що охороняється ЮНЕСКО. Ну в мене активного відпочинку не було вже досить давно, тому пішов, все як треба оформив - було нас людей з 150, разом на тріски розламали паркан, й викинули у свіжовиритий котлован залізну браму. Льоня, прівєт тєбє от "Газети по-київськи". Хотів своє героїчне фото поставити сюди, з місця подій, але щось я останнім часом не надто пафосно виглядаю.

А ввечері після баскетболу один знайомий і дуже авторитетний у людському і професійному плані журналіст запрпонував перейти до його видання. Як вважаєте, що краще - робити за непогані гроші роботу, котра не подобається, чи піти на дещо меншу зарплатню і писати як "вільний хантер", у форматі, котрий найбільш мені імпонує?.. Важка дилема, важка.

Коли зносив паркан - наступив на іржавого цвяха, котрий, скотина, якось пробив велетенський товстий "майже гріндер", і разом з ним ногу. Але "гріндеру прийшлося гірше, все одно. Потім після погрому кажу Смазі (він у багатьох тут у френдах, повинні знати):

- От же ж хрєнь - наступив так невдало. Пам`ятаю, що один з магістрів Тевтонського Ордену так і загинув - його поранив у ногу іржавим серпом селянин. Зараження крові - і аллєс.

- Селянин той теж падло рідкістне. - каже Смага. - От ні щоб почистити, продезенфікувати серпа, а потім вже магістра різати у ногу! Ніякої культури!

- Ну той магістр був рідкісним підорасом. Такої смерті й заслужив. Ну я ж жодного разу не підорас!

Ну це я так, драматизую, тіпо. Зрештою пох


Открыть | Комментариев 4

Музыка : Lacrimosa - Lichtgestalt  

З фотоархіву


 Надоїло. Розбавляю похмуру стрічку баскетбольною фоткою з покійного ЖЖ.

Зроблено нашим фотографом на одному з останніх походів у Палац Спорту. БК "Київ" з кимось грав.


Открыть | Комментариев 7

Друззя, ви не бачите цікавих аналогій?


Здравствуйтє. буду кратог

Білоруський комрад з ЖЖ присовітував скачати й продивитись книгу "Повєсть а Гітлєрє". Пропогандистська хрєнотєнь 1940-го року, спеціально для діток рейху, щоб знали, що Адольф Алоїзіч - то справжній національний лідер. Я особливо не вчитувався, але один момент зацікавив. Граємо у аналогії:

"После Мировой войны, согласно Версальскому договору, Польша вновь стала государством с особым статусом; Германия обязана была отдать ей Восточную Пруссию и Познань. Так около трех миллионов немцев оказались под властью Польши. Поляки были рады взять верх над немцами, которых так долго боялись, и стали очень плохо относиться к людям немецкой национальности, живущим на их территории.

Когда Адольф Гитлер стал фюрером, он сразу же принялся размышлять над тем, как можно помочь немцам, живущим в Польше. (Немцев, которые проживают на территории других стран, называют "фольксдойче"). Поначалу фюрер надеялся, что сможет защитить польских фольксдойче, не прибегая к силовым действиям. Уже в 1933 году он заключил с маршалом Пилсудским, который в ту пору управлял страной, пакт о ненападении. В этом документе говорилось, что в течение 10 лет Польша и Германия не будут нападать друг на друга. При этом поляки обязались не нарушать гражданские права проживающих на их территории немцев. Однако обещание не выполнялось, преследования немцев в Польше становились все активнее. Немцы не имели права объединяться для борьбы за свои права. Их дети были лишены возможности учиться в немецких школах. Им не разрешалось в знак приветствия произносить: "Хайль Гитлер!", держать в доме книги, рассказывающие о великом немецком рейхе." 

Скажіть, в мене паранойа на грунті політики, чи вам це теж нагадує щось із сьогодення?


Открыть | Комментариев 6

Футбол, мати його так


Ось дивлюся на нових зареєстрованих користувачів і впадаю в апатію.

Насправді моя спортивно-журналістська, вибачаюсь, кар`єра почалася досить недавно - півтора роки тому. І через усі ці місяці я стійко проніс одне велике й невгасиме почуття - почуття ненависті до футболу. Сам я начебто баскетбольний корреспондент. Ні, колись я любив футбол - доки не прийшов у "Спорт-Експрес" і не взнав про напрямок деяких глибинних течій цього виду спорту в Україні, те чого не знають вболівальники. Або здогадуються і все одно хавають. З тих пір до футболу відчуваю стійку відразу, особливо зважаючи на "моральний облік" наших псевдозірок.

колись у ЖЖ задавав це питання. Може це в українців менталітет такий - їм відкрито й нахабно плюють в очі суркіси і мілєвські, а вони з насолодою знову підстваляють обличчя.

Тьху бля!


Открыть | Комментариев 5

Ніхрєна ж сєбє!


От толька што мені сказали, що Національний Олімпійський Комітет, спротвідділ Київдержадміну і ассоціація спортжурналістів Києва визнали спортивну редакцію "Газети по-київськи" кращою серед спортвідділів громадсько-політичних газет столиці. Ну якщо хто не в курсі, то я належу саме до цього відділу, і зараз в ньому й сижу. Я трошки в шоці. Прикольно, звичайно. А коллєгі з "Сєводня" взяли приз у загальнонаціональній номінації. Ну там теж пара нормальних людей є, не дивлячись на "галубоє" забарвлення газети вцілому.

Ну от так. Перша нагорода в кар`єрі, можна сказати, ги


Открыть | Комментариев 24

Вєлікая Фофудья, мєня в пєрвопрєстольной заценілі!


Ну шо. Раз-два-трі-чєтирє-пять буду счас понти гонять.

В середу в "Газеті по-київськи" вийшло написане мною інтерв`ю з нашим пацанчиком в НБА - Льохою Печеровим, що минулого сезону виступав за БК "Київ". Він зараз у Вашінгтоні сидить, заліковує травму.

Так ось сьодні у редакцію заталефонували з Маааскви, з сайту Чемпіонат.ру, і сказали десь таке: "Скажите, ето ваш материал? Можно ми его себе заберем с ссылкой на "Газету па-киевски"? Очень уж хорошее интервью, а наших болельщиков страшно интересует эта тема"

Ги-ги-ги))) Приємно. Самолюбіє удовлєтворєно!


Открыть | Комментариев 14

Про танки серед ночі


Френд zirka нагадала.

Нещодавно. Лежу собі сплю. А чого б воно й не спати, коли півдругої ночі? Ну про час я дізнався тілько коли в мене заверещав телефон. Я, вибачаюсь, у легкому ахуї беру трубу, там висвітлюється ім`я журналіста Спорт-Експресу Максима Ананьївського. От вже кого не чекав почути!

"Ао..."

"Дима, привет, ты не спишь?" - ахвігеть питаннячко!

"Ну вообще-то сплю"

"Извини. Мне срочно надо спросить, ты я знаю в этом шаришь - *тепер паніка - це питання посеред ночі* - назови мне пару танков советских времен Отечественной. Ну Т-34, это понятно. Мне тут Джон еще КВ "Клим Ворошилов" подсказал".

Питання просто вбило. В мене не було сил навіть на мат - хотілося зареготати.

"Ну... ИС "Иосиф Сталин". Т-36 всякие... Больше не вспомню"

"Ага, спасибо, Дим, пока!"

Як це назвати? Я потім довго думав, навіщо людині у півдругої ночі потрібні радянські танки. Виявляється - це автоквест був.


Открыть | Комментариев 8

А все ж таки


От шось подумалося мені, що все ж тут куди веселіше і затишніше, ніж у ЖЖ. Просто непахане поле


Открыть | Комментариев 20

Євроінтеграли


Мдя... А ви знаєте, скоро Київ стане справжнім європейським містом. Справжнісіньким. Я це явно відчуваю, працюючи у "Газеті по-київськи". Європа в нас буде, тому що скоро столиця стане розсадником політкорректності. Як Берлін, чи Амстердам. Тільки що мій коллєга (дуже потужний, талановитий журналіст) подивився на мене як на Гіммлера, коли я сказав слово "жиди". Виявляється, потрібно "євреї". Нема в Україні жидів, розумієте! Мені ця нація цілком індифферентна, хоча за сукупністю стрілка відношення схиляється до негативу. Але мені абсолютно пох "жиди" вони чи "євреї". А воно бачите не політкорректно.

Якщо подивитись на рейтинги записів у цьому проекті - ви побачите, що серед лідерів є запис ще одного працівника моєї редакції. Запис називається "о гєях". Виявляється - підорастія, це нормально. А ось я, наприклад, не знаю, що таке "гєі". Я знаю, що є "гнійні підори", і інакше я їх не називаю. Так ось відчуваю, що скоро я й по цій ознаці буду серед "нетерпимої і неполіткорректної меншості". Нічого, дозволяйте цьому бидлу ходити по Хрещатику й цілуватися на очах у дітей. Подивлюсь, ким вони будуть років за 15.

Як ви мене дістали, панове євроінтеграли.


Открыть | Комментариев 51

Музыка : Megaherz. Himmelfahrt  


А от знаєте, френди (обидва), мені сьогодні йти за позовом професії на баскетбольний матч БК "Київ" - "Артланд" (Німеччина). Прийду я туди такий у прес-ложу, у шкіряному пальто такий, с барсєткай модной. А на шиї шарфєг - ооо, шо то за шарфєг! Такий триколірний - чорно-жовто-червоний, з трьома зірками і написом "Дойчланд-БундесФедерація". Це моя улюблена річ з гардеробу.  А суперники з Німеччини знов-таки. Так шо - побажайте вижити, і хвала небесам, що баскетбольні вболівальники не такі злі як футбольні, ггигиги


Открыть | Комментариев 7


ГДЄ Я???????

То єсть, як його:

Гуд Морнінг, Вьєтнам!!!!!!!!!


Открыть | Комментариев 9




Содержание страницы

Календарь
Февраль
ПнВтСрЧтПтСбВск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Интересы
ACU, війна, Гойа, Далі, європейський баскетбол, журналістика, Історія, Клімт, М16, мистецтво, Мунк, німецький рок, повітряні дуелі, россійський рок, страйкбол, Хайам
ОБОЗ.ua